Начальник наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський розповів про реалії Чорнобильської зони

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на "Тelegraf".

Недосяжна для людини, але природі надзвичайно живуча, Чорнобильська Зона відчуження надихає та зачаровує своїм непередбачуваним життям. Розмова з начальником наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, Денисом Вишневським, проливає світло на реалії цієї унікальної екосистеми.

Кожного року з початком весни, покинуті будинки у Зоні оживають. Проліски, тюльпани, мальви – квіти розцвітають у дворах, де раніше панувала спокійна забутість. Хоча багато будинків зруйновані, природа знаходить свій шлях навіть серед руїн. Чорнобильська Зона залишається зоною відчуження, але природа не зупиняється.

Про фотопастки та нові види тварин

Відкриття фотопасток стало важливим кроком у вивченні життя в Чорнобильській Зоні. За словами Вишневського, вони допомагають відстежувати активність тварин, які уникають людей. Шакали, що з’явилися нещодавно, стали одним із нових відкриттів. Зміни в екосистемі, такі як поява нових видів рослин, свідчать про поступові зміни, що відбуваються у природі.

Про легендарного гігантського сома

Історія про гігантських сомів, які з’явилися в радіусі дії Чорнобильської аварії, залишається однією з найцікавіших. Туристи, здивовані цими великими рибами, вже стали легендою. Проте, з початком зливання води, їх зникнення стало невідворотним.

Сомів помітили біля адміністративної будівлі Чорнобильської АЕС. До 2013 року, коли будували дамби, ми не зливали воду у водосховища. Працівники йшли на роботу або з роботи і кидали їжу рибі в технологічний канал, по якому вода з резервуара-кулера надходила на станцію. Наприклад, хтось брав хліб або буханець і ділив його, кришив. З одного боку, їх годували, з іншого – вчили, що вони допливають до певного місця і їх можна побачити. Риба в заповіднику не виловлювалася, а соми виростали до значних розмірів

-розповів вчений.

Про росіян та війну в заповіднику

У нас велика територія, тому вони не так багато окупували.В основному, вони йшли до Києва, а Чорнобиль був транзитною зоною. Так, у них були пости в зоні відчуження, вони захопили будівлю Чорнобильської АЕС.

– каже Денис Вишневський.

За словами Вишневського, коли вони повернулися і проаналізували дані з фотопасток, то побачили, що в ліс вони особливо не заходили. Навіть розвідка.

Звичайно, було сильне шумове навантаження – колони танків по дорогах, гелікоптери, крилаті ракети, штурмовики, що летіли досить низько. Повністю оцінити вплив ми зможемо згодом.

Вишневський розповів, чи змінилося щось після російського вторгнення за ці два роки:

Наші співробітники їздять територією, бачать оленів, лосів – все так само, як і раніше. Є місце, де молоді ліани ростуть біля прохолоди – там вони пасуться майже весь час. Просто раніше ми могли працювати більш гнучко в часі, зараз діють обмеження в рамках комендантської години.

Зараз попри широкомасштабну війну, заповідник працює, розвивається, проводить дослідження. За останній рік створено чотири територіальні підрозділи – відділи екологічних досліджень.

Раніше було досить складно, коли в тебе є головна база в Чорнобилі, а навколо 2000 квадратних кілометрів.

Зараз ми зробили бази – будинки, гаражі. Працівник вийшов з дому — заповідник фактично за парканом. Це зручно для патрулювання та дослідження стану природних комплексів. Ми проводимо всі необхідні дослідження: прості метеорологічні спостереження, температуру, стан водойм і специфічні, наприклад, дослідження тваринного і рослинного світу і т.д.

-розповів він.

Захист боліт у чорнобильському стилі

Ми намагатимемося відновити водно-болотні угіддя. У нас на території понад сто кілометрів меліоративних каналів

– розповідає науковець про плани наукової роботи.

Після аварії, щоб не допустити видалення радіонуклідів через водні потоки, рівень води штучно знизили, побудували дамби. У посушливих районах радіонукліди «замерзли», тобто втратили свою екологічну рухливість. Станом на сьогодні ризики міграції радіонуклідів водними шляхами значно знизилися.

Нагадаймо, що у Чорнобильському заповіднику вперше помітили шакала.